Monkey's fist (Кулак мавпи)

Такий собі підвіс. В середині сталева кулька. Загальна вага 86 грамів.

Що це таке і для чого - описує Вікіпедія.
Англійською
http://en.wikipedia.org/wiki/Monkey%27s_fist
Або в перекладі google
http://translate.google.com/translate?sl=en&tl=uk&js=n&prev=_t&hl=uk&ie=UTF-8&u=http%3A%2F%2Fen.wikipedia.org%2Fwiki%2FMonkey%27s_fist&act=url

Паракорд. Перше знайомство.

Паракорд - парашутна стропа, стійка до зовнішніх впливів, що витримує на розрив 250 кг.

    Кажучи по простому - міцна мотузка з приємним зовнішнім виглядом з якої можна зробити і корисні речі і сувеніри. Паракорд наразі модна штучка, або висловлюючись модними словами - паракорд зараз в тренді. 

    Почав я з того, що сплів такий браслет. Подібні браслети називають браслети виживання та оздоблюють їх додатково кресалом, трутом та гачками. В моєму браслеті нічого додаткового нема. Лише паракорд.

Легкий, на руці заважає не більше ніж годинник.

Вузол править за ґудзик.

    Характерною рисою саме цього браслета є те, що він дуже швидко розплітається. Буквально кількома рухами він перетворюється на 4.5 метри мотузки. До речі, ту мотузку можна легко "розібрать" на сім міцних ниток та оболонку.

     Для чого людині може знадобитись така мотузка? Згадав я анекдот про те, що "...ріки міліють, ліси вирубуються, скоро не буде де ..." ;) Ну так от, раптом що, а мотузка в мене є :)

    Тепер без сміху. Звичайно, в місті, їздячи тролейбусом до роботи і назад додому мотузка мабуть не знадобиться. Ті ж хто вибирається час від часу на дику природу або мають не остаточно прогнозоване життя знають, що така річ ніколи не буде зайвою. І жгут накласти і прив'язати щось, і підвісити, і відремонтувати.
    Виходячи з дому і маючи в кишенях мобільний телефон, трохи грошей, ніж (нехай і маленький) та шмат мотузки, можна значно легше впоратись з ніколи не передбачуваною, надзвичайною ситуацією.

Ще деякі мої вироби з паракорду - можна подивитись тут.

Як хрестились за совєтів

Розповім те, що почув від своєї бабусі, а вона це все пережила.
Як хрестяться зазвичай православні? Зверху вниз та від правого плеча до лівого. Во ім'я Отця та Сина та Святого Духа, амінь.
Що робив свідомий совєтський службовець перед виходом з дому? Рухи повторювались, та мотивація(слова) вже інші. Шляпу надів, матня застібнута, посвідчення(в правій кишені) на місці, партквиток(в лівій кишені) теж... Пішов...
От така се-ля-ві, малятка.

За совєтів, чи не найжахливіша річ була - втрата партквитка. Без цього папірця, на волі, тобі світила лише лопата або кайло.

Про щось подібне згадується і тут з невеличкою відмінністю для військовослужбовців:
http://samlib.ru/b/bondarewskij_l/blinov.shtml

Євромайдан.

Я був на "майдані" в своєму місті. Для чого? Щоб подивитись чи багато не байдужих та рухливих. Чому? Не тому, що хочу в Євросоюз, тому, що НЕ ХОЧУ в Тайожний союз.
Фактично, як на мене, Україні не треба ніяких союзів. 

Я за Незалежну Україну.
Як на мене, починаючи від Богдана, всі біди в Україні від того, що шукають українці до кого би притулитись. 

Одні тягнуть на захід, інші - на схід. Від того виходить лише руїна. 

Я за Незалежну Україну з сильним військом, на зразок швейцарського, та з промисловістю орієнтованою не на увесь світ, а лише на задоволення потреб українців, на зразок ісландської.
Як на мене - екологія важливіше ніж гіганти індустрії. 

Мати чисту питну воду важливіше ніж продавати металопрокат, вугілля та руду за кордон.

Турецький палац в Україні

Подорожні нотатки

На Одещині (N46°57,8413' E30°57,9121') руйнується палац часів Османської імперії. 

Епатаж триває

    Як завжди несподівано, впала чергова крапля інформації щодо одного нетолерантного прислів'я (http://pidsvidomo.blogspot.com/2013/02/blog-post.html), про яке я писав раніше. Ця чергова порція інформації доводить (особисто мені), що прислів'я має під собою реальне підгрунтя.

    Днями дивився москвинський, несподівано цікавий, фільм - "Рассказы".  В одному з сюжетів фільма згадується історичний роман Алєксєя Толстоґо "Пьотр Пєрвий". Автор, безперечно, патріот Московії, патріот більшовизму, захоплюється Петром. За його словами, роман про те, як 

...«Россия молодая мужала гением Петра» – императора, военачальника, строителя и флотоводца!

     Цей патріот Россійской Імпєріі вкладає в уста Петра наступні слова, що звернені до москвинів:

– На ином дворе в Москве у нас просторнее… А взять метлу, да подмести двор, да огород посадить зело приятный и полезный – и в мыслях ни у кого нет… Строение валится, и то вы, дьяволы, с печи не слезете подпереть, – я вас знаю… До ветру лень сходить в приличное место, гадите прямо у порога… Отчего сие? Сидим на великих просторах и – нищие… Нам то в великую досаду…

    Звичайно, твір художній, нотаріально не завірений, та чомусь мені здається, що Алєксєю Толстому в цьому питанні можна вірити. Не став би він на своїх зємляков напрасліну возводіть. А звідси витікає, що вище згадане прислів'я хоч і нетолерантне, та проте, не маячня.

Скіфська чаша царя Аріанта

Подорожні нотатки

 

"Батько" історії Геродот згадує про чашу (казан) фантастичних розмірів, який було зроблено за наказом скіфського царя Аріана з наконечників стріл.

Це джерело (гірке джерело) лежить на межі країн скіфів-землеробів і алізонів. Назва цього джерела і місцевості, звідки витікає його вода, по-скіфському Ексампай, а по-еллінському — Священні Шляхи» (Геродот, 192). Трохи далі «батько» історії додає: «Отже, проміж рік Борисфен і Гіпаніс є місцевість Ексампай … В тому місці стоїть казан, ушестеро більший від кратера, що його присвятив Павсаній, син Клеомброта в гирлі Понту Евксіну… Цей казан у Скіфії вільно вміщує шістсот амфор і завтовшки цей скіфський казан має шість стіп. Як кажуть тубільці, його було зроблено з наконечників стріл»

Скіфська чаша та місцевість Ексампей здавна не давали спокою багатьом людям.
Маю дві власні версії місцезнаходження скіфської чаші.

Басаврюк XX

Читацький щоденник

Дмитро Білий. "Басаврюк ХХ"

Пригодницький твір - головні герої якого - бувші вояки армії УНР, замішаний на історії з додаванням містики. Прослухав із задоволенням. Єдиний недолік аудіо варіанту - відсутність пауз між главами. Іноді заважає.

Офіційний анонс:

Туди, де бій за волю

Читацький щоденник

Максим Скорупський (Макс), "Туди, де бій за волю".
Спогади курінного УПА

Шукаючи підтвердження, або спростування думки Боровця про СБ ОУН(Б), прослухав аудіоваріант книги спогадів курінного УПА Максима Скорупського (Макса). 
В книзі нема грунтовного та ясного аналізу загальної ситуації, що є у Боровця. Людина не зналася на політиці і часто, за його словами, покладалася на думку провідників, проте діяльність служби безпеки він бачив на власні очі. 
Вражаючі свідчення, що підтверджують думки та оцінки Боровця. 
Читайте, або слухайте думку безпосереднього учасника.
http://lib.oun-upa.org.ua/skorupski/

З сумом мушу зазначити, що партійні амбіції вкотре шкодили загальноукраїнській справі. 
Партія - не більше держави. 
Вождизм - трагедія.
Не має права партійна структура влаштовувати терор, яку б мету не переслідувала партія. Слухаючи про СБ ОУН(Б) до голови вперто лізуть аналогії з ЧК ВКП(б) та з СС НСДАП.
Реакція нормальної людини, фактично має бути одна, витягти зі стріхи кулемет і знищити тих партійних представників, не звертаючи уваги на гучні гасла і "високу мету", яку пропагує партія.
IMHO. 

Оцінка: 9(з 12-ти)

С немкой хорошо выспаться...

[198Xр. Україна. Розмова бабусі (1913 р. н.) з онуком. Суржик.]

- С украинкой - хорошо пообедать, с немкой - хорошо выспаться а с русской - высраться.
- ?! Но почему, бабушка?
- З украикой хорошо пообедать - бо борщі смачні варе, із нємкою добре виспатись - бо у немцев перины мягкие а з русской хорошо висратись - бо у них там і сортирів немає, серуть попід заборами.
- !!!

Це бувальщина. Не знаю, який досвід і з яких часів народив таку приказку. З пісні слова не викинеш.

Улас Самчук "Темнота"

Читацький щоденник.

Оцінка: 10(з 12-ти)

Книжка вражаюча.
Про що вона?
Вона про Наступні речі:

• колективізація
• совхоз зразка 1928-го року
• голод
• ГПУ
• Усть-Печор-лаг
• совєтских писателей
• ставлення до людей, як досміття

В книжці показано як починали створювати "совєтский народ".
Кілька цитат.

Міліція vs Поліція

Не треба гратися словами. Здавалося б яка різниця як називати ті чи інші речі? Довкола і без того є безліч проблем. Проте, як свідчить досвід, коректне вживання слів та назв, збільшує лад в голові та зменшує кількість проблем назовні.

Міліція - тимчасові загони озброєних громадян.
Поліція - система державних служб, що займаються охороною громадського порядку і боротьбою зі злочинністю.
Україні "міліція" дісталася в спадок від совдепії. Совдепівська міліція дійсно була загонами озброєних громадян. Це були часи, коли після жовтневого заколоту 1917-го року було знищено царську поліцію. Згодом, коли міліція фактично стала поліцією, назву залишили, бо як могли відхрещувалися від царату.
Наразі маємо структуру, яка невідомо що робить. Завдання міліції, спадково від совдепії, прописані лише декларативно, авторів не цікавила можливість та необхідність реалізації цих завдань. Найпершим, згідно офіційної версії, завдання міліції є "забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів". Як можна виконати це завдання? Мені спадає на думку лише один варіант, до кожного громадянина приставити одного озброєного міліціянта. Чи не краще мати структуру, яка би займалася охороною громадського порядку і боротьбою зі злочинністю (поліцію), а охорону особистої безпеки громадян (вільних та свідомих) віддати в руки самих громадян? Якщо цим вільним, правосвідомим та дієздатним громадянам знадобиться зброя, то це їх природне та невід’ємне право, як вільних, правосвідомих та дієздатних. Треба нарешті легалізувати самозахист. Адже самозахист також є невід’ємним правом людини. Це право було узурповано репресивною державою (в нашому випадку СРСРС) для упокорення незгодних з режимом.

Міліція в Україні (де-юре)
Міліція (варіанти)
Міліція (нерегулярне військо)
Поліція

Армія без держави

Отаман Тарас Бульба-Боровець. "Армія без держави. Спогади."

Я остаточно переконався, що з українським вождизмом, так само як і з комунізмом чи нацизмом у нас може бути тільки одна мова - повне їх заперечення. Нас вивів Господь на волю не для того аби роздувати ворожнечу, це за нас зроблять інші майстри руїни. Так було у 20-х роках і так було в 40-вих. /Т. Боровець (Бульба)/

Як на мене, книжка світоглядна. Вкотре в моїй моделі світу заповнились певні білі плями. Певні дії певних людей знайшли пояснення. Розвиднілось у мене в очах.
З цієї чудової, важкої книги я дізнався про існування:

• уряду УНР в екзилі
•  відмінність між УПА-УНР та ОУН-УПА
• ще раз переконався, що партійні війська та партійні служби безпеки призводять до жахливих наслідків
• мене дуже здивувала наявність на початку сорокових і співпраця таких різних політичних сил як: націоналісти, демократи та монархісти

З цікавістю довідався дещо про мало відомий, мало освітлюваний період 1920-1939 років.
Моя оцінка: 11(з 12-ти)
Прикро, що сьогодні, через 60 років, не робиться "робота над помилками". І сьогодні у багатьох людей партійні інтереси переважають інтереси національні.
Партійні адепти навіть не намагаються усвідомити минулі помилки, навпаки, з партійних лідерів роблять ікони, намагаючись надати їм загально-національного, загально-державного значення.
Ще і сьогодні коли згадують УПА то мають на увазі ОУН-УПА і починають історію визвольних змагань з 1943р. Ще і сьогодні замовчують багатьох героїі з УПА-УНР, та війну УПА-УНР протягом 1941-1943 років. І нарешті і сьогодні ніхто на згадує трагічний політичний, партійний конфлікт, що безумовно зашкодив визвольному рухові. Конфлікт ОУН(б) - УПА-УНР. А згадувати, як на мене, треба. Треба згадувати і треба пам'ятати, не для пошуку винних, а для запобігання майбутніх помилок.

 

Коментарі до 12-ти бальної системи оцінювання.

Особисто мені важко користуватись п'яти або десяти бальною системами оцінювання
12-ти бальна система, мені видається цілком виправданою. 
Для кращого розуміння треба забути п'ятибальну шкільну систему, досить недолугу (бо 1 не ставили зовсім, а 3 ставили нізащо). 
Мусимо згадати попередню "чотирибальну" геніальну систему:

• незадовільно;
• задовільно;
• добре;
• відмінно.

На мою думку, дванадцятибальна система - творчий розвиток "чотирьохбальної".
На кожен бал чотирьохбальної припадає рівно три бали дванадцятибальної:

• незадовільно - 1...3;
• задовільно - 4...6;
• добре - 7...9;
• відмінно - 10...12.

Практичне застосування (на прикладі оцінювання прочитаних книжок).
Оцінювання відбувається в два етапи.
Перший. Після прочитання книжки я визначаюсь з "чотирьохбальною" оцінкою і виставляю, відповідно, один з чотирьох балів: 2, 5, 8, 11.
Другий. Згодом, коли набирається кілька книжок з однаковою оцінкою, наприклад добре, я "розганяю" їх в межах діапазону, порівнюючи між собою, кому 7, кому 8, кому 9.