Отаман Тарас Бульба-Боровець. "Армія без держави. Спогади."
Я остаточно переконався, що з українським вождизмом, так само як і
з комунізмом чи нацизмом у нас може бути тільки одна мова - повне їх
заперечення. Нас вивів Господь на волю не для того аби роздувати
ворожнечу, це за нас зроблять інші майстри руїни. Так було у 20-х роках і
так було в 40-вих.
/Т. Боровець (Бульба)/
Як на мене, книжка світоглядна. Вкотре в моїй моделі світу заповнились певні білі
плями. Певні дії певних людей знайшли пояснення. Розвиднілось у мене в очах.
З цієї чудової, важкої книги я дізнався про існування:
- уряду УНР в екзилі
- відмінність між УПА-УНР та ОУН-УПА
- ще раз переконався, що партійні війська та партійні служби безпеки призводять до жахливих наслідків
- мене дуже здивувала наявність на початку сорокових і співпраця таких різних політичних сил як: націоналісти, демократи та монархісти
З цікавістю довідався дещо про мало відомий, мало освітлюваний період 1920-1939 років.
Моя оцінка: 11(з 12-ти)
Прикро, що сьогодні, через 60 років, не робиться "робота над помилками". І сьогодні у багатьох людей партійні інтереси переважають інтереси національні.
Партійні адепти навіть не намагаються усвідомити минулі помилки, навпаки, з партійних лідерів роблять ікони, намагаючись надати їм загально-національного, загально-державного значення.
Ще і сьогодні коли згадують УПА то мають на увазі ОУН-УПА і починають історію визвольних змагань з 1943р. Ще і сьогодні замовчують багатьох героїі з УПА-УНР, та війну УПА-УНР протягом 1941-1943 років. І нарешті і сьогодні ніхто на згадує трагічний політичний, партійний конфлікт, що безумовно зашкодив визвольному рухові. Конфлікт ОУН(б) - УПА-УНР. А згадувати, як на мене, треба. Треба згадувати і треба пам'ятати, не для пошуку винних, а для запобігання майбутніх помилок.