Улас Самчук "Темнота"

Читацький щоденник.

Оцінка: 10(з 12-ти)

Книжка вражаюча.
Про що вона?
Вона про Наступні речі:

• колективізація
• совхоз зразка 1928-го року
• голод
• ГПУ
• Усть-Печор-лаг
• совєтских писателей
• ставлення до людей, як досміття

В книжці показано як починали створювати "совєтский народ".
Кілька цитат.

Міліція vs Поліція

Не треба гратися словами. Здавалося б яка різниця як називати ті чи інші речі? Довкола і без того є безліч проблем. Проте, як свідчить досвід, коректне вживання слів та назв, збільшує лад в голові та зменшує кількість проблем назовні.

Міліція - тимчасові загони озброєних громадян.
Поліція - система державних служб, що займаються охороною громадського порядку і боротьбою зі злочинністю.
Україні "міліція" дісталася в спадок від совдепії. Совдепівська міліція дійсно була загонами озброєних громадян. Це були часи, коли після жовтневого заколоту 1917-го року було знищено царську поліцію. Згодом, коли міліція фактично стала поліцією, назву залишили, бо як могли відхрещувалися від царату.
Наразі маємо структуру, яка невідомо що робить. Завдання міліції, спадково від совдепії, прописані лише декларативно, авторів не цікавила можливість та необхідність реалізації цих завдань. Найпершим, згідно офіційної версії, завдання міліції є "забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів". Як можна виконати це завдання? Мені спадає на думку лише один варіант, до кожного громадянина приставити одного озброєного міліціянта. Чи не краще мати структуру, яка би займалася охороною громадського порядку і боротьбою зі злочинністю (поліцію), а охорону особистої безпеки громадян (вільних та свідомих) віддати в руки самих громадян? Якщо цим вільним, правосвідомим та дієздатним громадянам знадобиться зброя, то це їх природне та невід’ємне право, як вільних, правосвідомих та дієздатних. Треба нарешті легалізувати самозахист. Адже самозахист також є невід’ємним правом людини. Це право було узурповано репресивною державою (в нашому випадку СРСРС) для упокорення незгодних з режимом.

Міліція в Україні (де-юре)
Міліція (варіанти)
Міліція (нерегулярне військо)
Поліція

Армія без держави

Отаман Тарас Бульба-Боровець. "Армія без держави. Спогади."

Я остаточно переконався, що з українським вождизмом, так само як і з комунізмом чи нацизмом у нас може бути тільки одна мова - повне їх заперечення. Нас вивів Господь на волю не для того аби роздувати ворожнечу, це за нас зроблять інші майстри руїни. Так було у 20-х роках і так було в 40-вих. /Т. Боровець (Бульба)/

Як на мене, книжка світоглядна. Вкотре в моїй моделі світу заповнились певні білі плями. Певні дії певних людей знайшли пояснення. Розвиднілось у мене в очах.
З цієї чудової, важкої книги я дізнався про існування:

• уряду УНР в екзилі
•  відмінність між УПА-УНР та ОУН-УПА
• ще раз переконався, що партійні війська та партійні служби безпеки призводять до жахливих наслідків
• мене дуже здивувала наявність на початку сорокових і співпраця таких різних політичних сил як: націоналісти, демократи та монархісти

З цікавістю довідався дещо про мало відомий, мало освітлюваний період 1920-1939 років.
Моя оцінка: 11(з 12-ти)
Прикро, що сьогодні, через 60 років, не робиться "робота над помилками". І сьогодні у багатьох людей партійні інтереси переважають інтереси національні.
Партійні адепти навіть не намагаються усвідомити минулі помилки, навпаки, з партійних лідерів роблять ікони, намагаючись надати їм загально-національного, загально-державного значення.
Ще і сьогодні коли згадують УПА то мають на увазі ОУН-УПА і починають історію визвольних змагань з 1943р. Ще і сьогодні замовчують багатьох героїі з УПА-УНР, та війну УПА-УНР протягом 1941-1943 років. І нарешті і сьогодні ніхто на згадує трагічний політичний, партійний конфлікт, що безумовно зашкодив визвольному рухові. Конфлікт ОУН(б) - УПА-УНР. А згадувати, як на мене, треба. Треба згадувати і треба пам'ятати, не для пошуку винних, а для запобігання майбутніх помилок.

 

Коментарі до 12-ти бальної системи оцінювання.

Особисто мені важко користуватись п'яти або десяти бальною системами оцінювання
12-ти бальна система, мені видається цілком виправданою. 
Для кращого розуміння треба забути п'ятибальну шкільну систему, досить недолугу (бо 1 не ставили зовсім, а 3 ставили нізащо). 
Мусимо згадати попередню "чотирибальну" геніальну систему:

• незадовільно;
• задовільно;
• добре;
• відмінно.

На мою думку, дванадцятибальна система - творчий розвиток "чотирьохбальної".
На кожен бал чотирьохбальної припадає рівно три бали дванадцятибальної:

• незадовільно - 1...3;
• задовільно - 4...6;
• добре - 7...9;
• відмінно - 10...12.

Практичне застосування (на прикладі оцінювання прочитаних книжок).
Оцінювання відбувається в два етапи.
Перший. Після прочитання книжки я визначаюсь з "чотирьохбальною" оцінкою і виставляю, відповідно, один з чотирьох балів: 2, 5, 8, 11.
Другий. Згодом, коли набирається кілька книжок з однаковою оцінкою, наприклад добре, я "розганяю" їх в межах діапазону, порівнюючи між собою, кому 7, кому 8, кому 9.